«Диви» від «Сільпо»

На другому курсі кинув університет і став тату-майстром, аби відточувати свій художній стиль, а тепер веде мистецький TikTok з 54 тисячами підписників. Найцікавіше для Олега — спостерігати за людьми, особливо, як вони ніяковіють. Поряд зі 100 улюбленими митцями називає чоловіка, який виходить у центр Києва і гучно кричить пісні. Олег говорить, це дуже екзистенційно: «Людина кричить, аби її лише хтось помітив».

«Усі мої бажання»

«Ця робота про вразливість і силу. Цей чоловік не хоче, аби всі бачили, як він лежить скрученим у кімнаті й про щось мріє. Але водночас — йому вистачає сил мріяти так далеко, — коментує Олег. — Інтерпретувати мрії глядачі можуть самі. Об’єкти не мають фіксованих значень: диван може означати мрію замінити меблі, а може — що людина прагне відпочити, бо вже сильно втомилася».

З дитинства малювала комікси, вигадувала історії. Після чотирьох років навчання в художній школі пішла звідти, бо бракувало чогось яскравого, фантастичного. У своїх ілюстраціях тепер так і робить: персонажі містичні, а кольори переважно чисті, ясні. Більшість фізичних картин Олександри — а це десятки — досі залишаються в Маріуполі. Останнім часом ілюстраторка малює переважно діджитал, але для окремих фестивалів і проєктів готує фігури в людський зріст, вирізані з картону або дерева та зафарбовані за допомогою балончиків Montana.

«Калейдоскоп покупців»

«Власні походи в магазин я часто роблю веселими: спеціально потішно вдягаюся, вмикаю подкаст, беру собачку. У цій роботі мої персонажі також усі із собачками, а поруч із двома зайками йде й моя чихуахуа Оззі. Як ілюстраторка я починала малювати саме тварин у вигляді людей, і ця робота — підсумок цілого етапу моєї творчості, — ділиться Олександра. — Цю роботу я створювала більше для розваги, не закладаючи якихось серйозних сенсів. Наприклад, передостання пара з рожевим пуделем — це зображення того, як я мрію жити в майбутньому».

Усі картини й ілюстрації Максима Журавчака зображують життя його альтер его — містера Журавчика. За освітою Максим бухгалтер, але вже з 2019 року — ілюстратор. Він створює роботи для медіа, різних компаній, закладів. Говорить, що у своїх роботах намагається відтворити настрої власних дитячих малюнків — ту простоту, безтурботність, невимушеність, наївність. «Сповнені емоцій історії, розказані декількома лініями й простими фігурами» — такий опис для своїх картин Максим вважає найкращим.

«Ода спокійному дню»

«Я малював те, що сам дуже ціную, плекаю і про що дбаю. Мабуть, це також те, чого багатьом нам зараз дуже бракує. Це спокій. Свій спокій я знаходжу на озері неподалік дому. Там у будні зазвичай мало людей, качки, зелень, птахи, песики бігають — ось це місце й дорогу до нього я й зображував. Це моє місце сили, місце спокою. І хотілося б із вітрин “Сільпо” поділитися ним із кожним, хто проходитиме повз. Побажати кожному спокійного дня, а в Запоріжжі — ще  й ночі», — коментує Максим.

Ксенія — художник-графік, створює ілюстрації до книжкових видань, бере участь у виставках, є членом Національної спілки художників України та викладає в дитячій школі мистецтв № 5. У своїх ілюстраціях Ксенія зображує як драматичні сучасні події, так і важливі для себе місця і людей. Останнім часом її надихають краєвиди рідного Києва та українські традиції. 

«Від Коляди до Маланки»

«Я мріяла поїхати до Криворівні на святкування Маланки, але не мала такої можливості, тому передивилася відео всіх років святкування і почала малювати різдвяні ілюстрації. Вони переросли в серію, а для “Сільпо” — у цілий цикл про українські свята. Я зобразила Різдво, Великдень, Івана Купала, Покрову — свято, на яке молодята одружуються, бо в Україні було заведено грати весілля саме восени, і знову зимові свята. Мені хотілося підняти людям настрій, відволікти й зацікавити українськими традиціями», — коментує Ксенія.

Мистецька група була заснована у 2016 році двома художницями — Крістіною Ярош і Анною Ходьковою в Києві. Художниці працюють у техніці офорту, створюють мозаїки й інсталяції. Вони працюють із темами соціальної ізоляції, життя у великому місті, антиутопії. 

«Untitled»

«Цих героїв зібрано з різних робіт, різних серій. Загалом наше мистецтво не ставить запитань і не відповідає на них. Ми просто вихоплюємо буденність і показуємо, які події несуться навколо нас. Це фрагменти, рефлексія та іронія на те, що з нами всіма відбувається», — розповідають художниці.