• БУАЗЕ ДЛЯ КОНЬЯКУ

Як ви собі уявляєте виробництво коньяку після дистиляції? Спирти заливають у бочки, витримують роками до тих пір, поки не настане час зробити купаж, розводять водою і розливають по пляшках, правильно?
Ну, так дійсно іноді буває. Але найчастіше, а в разі якщо мова йде про коньяки Великої Четвірки – майже завжди, є ще один етап — додавання буазе.

Boisé — це відвар дубових трісок, уварений до густої консистенції.

Його додають у купаж, щоб надати коньяку нот, характерних для витриманих у дубі виноградних спиртів.
Це дає змогу виробникам економити дуже багато: а) часу на витримці і б) грошей на нових дубових бочках. У кожного коньячного дому свій рецепт буазе, але не тільки про рецепт, а й про сам факт його існування ви не знайдете жодної згадки на їхніх офіційних сайтах. Втім, як і про додавання цукру й карамелі.

• ХЕРЕСНІ БОЧКИ ДЛЯ ШОТЛАНДСЬКОГО ВІСКІ

Якщо завтра весь світ дружно перестане пити херес, поставки хересних бочок для скотчу не припиняться, тому що перше з другим давно не пов’язано.

Спеціально для потреб шотландських дистилерів іспанські бондарі роблять нові бочки, а виробники хересу заливають в них молоде вино, яке хересом офіційно ніколи не стане.

Це вино проведе в нових бочках 1–2 роки, потім його переллють у нові бочки, а старі відправлять до Шотландії. Після двох-трьох таких «переливань» з вина зроблять хересний оцет. Так що, якщо відверто, правильніше було б називати такі бочки не хересними, а «з-під майбутнього хересного оцту». Чи є справжні хересні бочки, в яких витримують скотч, питаєте ви? Є, але їх дуже-дуже мало.

• ЦУКОР У РОМІ

Цукор, більше цукру, ще більше!

За останні 15 років виробники рому з Гаяни, Тринідаду, Венесуели, Панами, Гватемали збільшили вміст цукру в своєму ромі в рази.

Бо, по-перше, при купажі солодкий сироп дає змогу витрачати менше зусиль на те, щоб «поженити» спирти, а, по-друге, народу подобається солоденьке.

Обурюються тільки бармени і нечисленні споживачі, які пам’ятають, який смак був колись: «Якщо нам раптом захочеться солодше, — кажуть вони, — ми вже якось самі додамо цукор!» Виробники ж старанно роблять вигляд, що аж нічогісінько не змінилося з часів мамонтів і замовляють копірайтерам тексти про «особливо м’який смак напою» (ще б пак «м’який» — стільки розчиненого цукру!).

• ДИСТИЛЕРИ ВІСКІ БЕЗ ДИСТИЛЕРІЙ

Що робити, якщо хочеш продавати власне віскі, а дистилерії у тебе немає? Або є, але ще занадто довго чекати, поки дозріє віскі? Правильно — домовитися з іншою дистилерією, у якої є запаси віскі і професіонали, які зроблять тобі будь-яку ікебану. І це нормально — соромитися тут нема чого. Соромне починається тоді, коли вирішуєш видати себе за дистилера, вводиш в оману покупців і пишеш на етикетках та у промотекстах туманні, а то й зовсім неправдиві твердження.

Ще сім років тому в Ірландії повноцінно працювали тільки чотири дистилерії, при цьому брендів ірландського віскі було вже кілька десятків. Дехто з них, купуючи чужі спирти, видавав себе за самостійного дистилера.

У США величезна дистилерія в Індіані MGP виробляє на замовлення півсотні брендів віскі, багато з яких називають себе крафтовими. Тому радимо — до слів на кшталт handmade і handcrafted ставтеся з підозрою, поки не буде доведено зворотне. І якщо не бачите на етикетці фрази distilled by — це точно не дистилер.

УВАГА: Контент включає інформаційні матеріали про якості та характеристики пива.
Лише для повнолітніх (18+).

надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я