У цього пива справді багато імен: hazy, cloudy, juicy, Vermont IPA, NEIPA, East Coast IPA… А ще у нього багато поціновувачів.

Настільки, що у 2020 році стиль був на другому місці серед найпоширеніших у пивній соціальній мережі Untappd у світі. Як і за версією американського видання Craft Beer and Brewing. А на впливовому конкурсі Great American Beer Festival ця категорія торік взагалі вибилася у лідери.

На українській крафтовій сцені він також відіграє одну з провідних ролей – за останні кілька років тут зварили вже сотні варіацій. Тому, якщо ви досі не ніжитеся під цими променями хайпу, саме час шукати собі місце на пляжі. А ми подбали, аби ваше знайомство зі стилем відбулося без опіків.

Маленький штат, що дав великий початок

Отже, до певного часу в США після крафтової революції домінував один більш-менш сформований стиль індійського світлого елю – або просто ІРА. Таке пиво і досі має потужну хмелеву гірчинку у смаку, добре збалансовану солодовими відтінками, насичений аромат із нотками хвої, цитрусової цедри та хмелю і досить прозоре тіло.

---

Символічно, що новий гравець, який дещо посунув ветеранів, постав у регіоні на північному сході США, який називають Новою Англією. Адже саме стара-добра Англія кілька століть тому і народила на світ класичний англійський ІРА. Враховуючи цю обставину, стиль, про який зараз ідеться, і називають New England IPA – або просто NEIPA.

---

Його історія, очевидно, бере свій початок у глибоких 1990-х. У 1994 році до штату Вермонт (який є частиною Нової Англії) прибув пивовар Джон Кіммік. Спершу він працював у Vermont Pub and Brewery, де вчився ремеслу у власника закладу – нині покійної легенди крафтового пивоваріння Грега Нунана. А в 2003-му вони із дружиною Джен відкрили неподалік паб із пивоварнею The Alchemist.

Саме там вони час від часу і почали варити пиво Heady Topper, яке тепер вважають родоначальником стилю. Його продавали лише у тому самому пабі. Але чутки про пиво ширилися так невпинно, що деякі відвідувачі – проти волі власників – почали переливати його у ємності і виносити із закладу. Тож Кіммікеві довелося подумати про власну лінію розливу. У 2011 році він таки почав лити Heady Topper у банки – на своїх нових потужностях.

Хоча придбати його офіційно досі можна лише на пивоварні у Вермонті. Звідси, до речі, походить іще одна назва стилю – Vermont IPA. А оскільки штат розташований неподалік Східного узбережжя США, його ще іменують East Coast IPA. Так у 2013 році стиль назвав Гарі Дзен із видання Boston Globe, зазначивши, що вермонтські пивовари «розпочали щось на зразок власної революції ІРА, допомігши створити категорію East Coast IPA у широкому розумінні».

Відповідно, попередній варіант стилю почали називати West Coast IPA, оскільки з’явився він у Каліфорнії – на заході США.

Взагалі, це неймовірно, що один із найпопулярніших тепер у світі крафтового пива стиль з’явився саме у Вермонті – одному з найменших як за площею, так і за населенням американських штатів на кордоні із канадською провінцією Квебек.

До чого тут хмаринки?

Чим же так суттєво відрізняється цей стиль, що задля нього довелося вигадувати окрему категорію (хоча, приміром, сам Кіммік вважає, що її не повинно бути)? Насамперед зовнішнім виглядом.

---

Тоді як «традиційні» американські ІРА прозорі і мають від яскраво-золотавої до світло-коричневої барви, NEIPA часто бувають каламутними. Тому їх і називають hazy (каламутний, туманний, серпанковий) або cloudy (хмарний, непрозорий).

---

Що, однак, було не метою, а радше побічним ефектом. У першу чергу, розповідає Кіммік, він намагався досягти специфічних смаку й аромату. Для цього він, зокрема, вирішив не фільтрувати і не пастеризувати своє пиво.
Реакція не одразу була схвальною – каламутність у стилі ІРА вважали дефектом, і на різних пивних конкурсах Heady Topper зазнавав нищівної критики ще до першого ковтка.

Але згодом рецептори зробили свою справу – те, на що полювали пивовари з Вермонту, було більш м’яким і кремовим тілом, звабливим ароматом тропічних фруктів та помірнішою гірчинкою у смаку.

Аби досягти цього, довелося вдатися до певних пивоварних технік. Приміром, використати спеціальні штами англійських елевих дріжджів – саме робота з ними і відповідає значною мірою за непрозорість та фруктові характеристики пива. Ще один нюанс – хміль при приготуванні NEIPA задають на пізніших стадіях, коли сусло вже не таке гаряче, аби у пиві лишилося менше гіркоти від альфа-кислот, присутніх у хмелі. Звісно, звертають увагу і на характеристики різновидів хмелю. А також часто додають його на так зване сухе охмелення у вже готове сусло під час бродіння. Коли живі дріжджі контактують із хмелем, вони біотрансформують його, що впливає на смак та аромат.

За все це у підсумку молодого члена в родині IPA почали називати juicy – соковитим.

Нова ікона

Таким чином люди почали асоціювати цей легкий пивний серпанок із таким бажаним для них новим смаком.

Звісно, багато пивоварів вирішили йти назустріч, і непрозоре пиво від жовтого до помаранчевого кольору з побічного ефекту стало вельми бажаним результатом. Як наслідок – почалися усілякі спроби «хакнути» цю фішку: щоб зробити пиво каламутним, до нього стали додавати пшеницю, вівсяні пластівці та інші компоненти, які б допомогли зробити тіло м’яким і непрозорим.

І це не дивно – адже стиль рушив світом і почав жити власним життям, що б там не казали його творці.

---

Тепер для геть новоприбулих поціновувачів охмеленого пива саме він став еталоном, витіснивши різку хмелеву гіркоту своїх попередників.

---

Дійшло до того, що з’явився мем: Make IPA Clear Again («Зробіть ІРА знову прозорими»), одночасно передражнюючи як політичне гасло Дональда Трампа, так і той факт, що відшукати прозорий охмелений ель подекуди стало непросто.

Але, зрештою, хороший Hazy IPA немає за що сварити. Таке пиво і справді є питким та приємним. За рахунок селекції хмелю та роботи з дріжджами у ньому нерідко легко можна впізнати відтінки манго, папаї, маракуї, ананаса та кокоса. На відміну від більш сухих ІРА Західного узбережжя, NEIPA притаманна солодка соковитість. А також помірна карбонізація, що, знову-таки, пом’якшує його сприйняття.

Можливо, саме тому цей стиль так полюбився багатьом і в численних прогнозах на 2021-й лишається одним з домінуючих трендів. Він також ідеальний для першого знайомства зі світом охмеленого пива в американському стилі. Звісно, ми маємо що запропонувати для практичного вивчення теми:

• BrewDog – Hazy Jane. Версія стилю від шотландців, які свого часу доклалися до імпорту крафтової революції в Європу. Згладжене, делікатне пиво з неймовірно приємним і яскравим забарвленням.
• Lakefront – Hazy Rabbit. Тут вам і вівсяні пластівці, і види хмелю Mosaic, Idaho 7, Denali та Azacca для ароматів папаї й ананаса – все, як книжка пише. Водночас це пиво не перетворюється на тропічний смузі, а зберігає помітну хмелеву гірчинку.
• Firestone Walker – Mind Haze. Це свідчення того, що стиль визнали навіть, здавалося б, основні його опоненти – пивовари Західного узбережжя. У каліфорнійській компанії кажуть, що їм подобається вважати свою версію першою загальноамериканською. «Соковите, втім збалансоване, каламутне, але стійке та наповнене вигадливим набором тропічних ароматів хмелю», – ідеться в описі. Однозначно рекомендуємо куштувати.
• Underwood × Beermaster Brew – Sunshine Haze. Це унікальне пиво, зварене спеціально для нас друзями з пивоварні Underwood. Другого такого, можливо, більше не буде, тому радимо не проґавити його. Тим паче, що для його створення використаний хміль, підготовлений за ультрасучасними техніками.
• Beermaster – Wild Storm. А це вже наша власна інтерпретація – один з перших напоїв, випущених у лінійці Beermaster. Насичений подвійний NEIPA з вираженим фруктовим характером.

 

Нехай смакує! ;)

УВАГА: Контент включає інформаційні матеріали про якості та характеристики пива.
Лише для повнолітніх (18+).

надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я