Одинадцятий день: Нагодуємо країну разом!

Дорогі наші,

Знаємо, що хвилює, коли будуть продукти в магазинах. Останні кілька днів це наш біль і фокус уваги всіх керівників, логістів, вантажників та тисяч інших людей. Що ми робимо: прокладаємо нові маршрути, вивчаємо незвідані стежки, тісно співпрацюємо з державою. На наших складах Перевершники залишаються вночі, щоб не порушувати комендантську годину і мати змогу пакувати. Аби тільки зранку відправити товари у магазини.

Але нам катастрофічно не вистачає водіїв для наших фур і частково самих вантажівок. Тому якщо ви це читаєте і маєте водійські права категорії С і вище, або серед ваших друзів-родичів є така людина, передайте наше повідомлення:

Водії, які можуть керувати вантажними автомобілями, приходьте до нас на роботу. Допоможіть нам нагодувати країну! Особливо якщо ви в Києві та області. Особливо, якщо у вас є свій автомобіль для перевезень. Телефонуйте за номером 0 800 301 707 (дзвінки безкоштовні) і дізнайтеся більше деталей.

Ще одна цікава штука, яка з нами відбувається – вимушена тотальна екодружність. Оскільки ми хочемо привезти важливе – хліб, молоко, овочі, крупи та інше – то у наших вантажівках просто немає місця для пакетів, наліпок чи касової стрічки. Ви пам’ятаєте, як ми почали переходити на електронні чеки кілька днів тому? Вже зовсім скоро перехід буде повним. Те ж саме і з наліпками, які ви раніше клеїли на яблучка і банани – тепер будемо зважувати все на касі. А от пакети ми дуже не хочемо продовжувати постачати в такій самій кількості в супермаркети. Ну бо камон – ящик дитячого харчування важливіше скласти у вантаж, ніж ящик пакетів. Тому дуже-дуже просимо вас: знайдіть усі ваші торбинки, усі мішечки, наплічники і шопери – та беріть їх із собою у «Сільпо».

Усвідомлюємо, що це все буденно-буденно. Нова робота, рюкзаки з покупками. Невимовно по-іншому, але звичайно. Те, до чого ми не хочемо призвичаїтися, але ж мусимо співіснувати з цією страшною реальністю. Ми теж з затриманим подихом і холодом у діафрагмі чекаємо на новини після обстрілів. Поки що нам вдавалося видихати. Поки що ми не пишемо про втрати наших сміливих і стійких Перевершників, які у різних умовах продовжують виходити на роботу. Ми сподіваємося, що так буде ще хоча б одну ніч. Цю одну ніч. Як і ви сьогодні, ми не загадуємо далі, ніж на одну. І тужимо за нашими воїнами і за всіма, хто після сьогоднішнього дня вже більше не з нами

Плачемо і ковтаємо сльози. Щоб продовжити працювати так, як завжди – з вірою у майбутнє. З вірою, що ми роками будемо разом з вами. Ви – даєте нам силу йти далі

«Сільпо» стоїть, любить і обіймає міцно