В наш час, коли цукор заполонив світ, а в розвинених країнах ожиріння є більшою проблемою, аніж нестача їжі (най би так і було надалі), важко уявити очі дитини, яка тримає в руках звичайний солодкий пряник з радісним благоговінням.
Та ще півтора століття тому щось солоденьке людям діставалося зрідка, може, раз на місяць, і готувалося не на цукрі, а на меду. Пригадуєте, навіть традиційна кутя готується на меду. Взагалі Україні з цим пощастило, бо в нас меду і бджіл багато, тож сьогодні ми є одним із найбільших у світі експортерів цього продукту.
Але повернемося до пряників. Для їхнього виготовлення, окрім продуктових інгредієнтів, були потрібні спеціальні форми. Вони були або з дерева, або з алюмінію. Форми ці могли бути різними: звичайні геометричні фігури або якісь зірочки, пташечки, рибки тощо – хто що зміг витесати або придбати. Такі пряники продавалися на ринках та іноді називалися медяниками. Але найчастіше їх готували до різдвяних свят. На святого Миколая готували миколайчики, на Різдво пряники дарували колядникам: дівчатам – бариню, а хлопцям – коників. Різниця між баринею та кониками була лише у формі. Спочатку пряники нічим не глазурували, а лише вкривали буряковим соком, а вже сьогодні важко уявити пряник без глазурі.
Приготуйте традиційні святкові «миколайчики» за покроковими рецептами на сайті shuba.life
Якщо маєте бажання долучитися до традицій, то можете також спекти святкові пряники. Ось традиційний рецепт, написаний відомим етнографом Миколою Маркевичем:
«Закип'ятити мед, не збираючи накип, покласти пшеничного борошна, у дерев'яних ночвах розмішати борошно з медом: на 10 ф (4,5 кг) борошна потрібно 5 ф (2,2 кг) меду. Поставити у піч на ніч, накрити чистим рушником, вийняти з печі і замісити. Коли стане гарячим, покласти на стіл і терти в руках, допоки не вистигне. Тоді покласти 4 лота (приблизно 50 г) поташу; перетерти з поташем так, щоб став пухкий, як губка. Давати форму, витискати у форми, викласти на залізний з ніжками лист і поставити до теплої печі. Це пряники городські.
Закип'ятити мед, не збираючи накип, розмішати в ночвах та бити гаряче тісто в руках, допоки не побіліє та зробиться м'яким. Тоді покласти на стіл, накласти ядрами прості горіхи. Дати форму млинчиків, бурульок, квадратів та ін. Не витискаючи печаті: горіхи тому заважатимуть».
Бажаємо вам, щоб у житті було багато радощів, і ще дещицю солодощів, які б присмачували його, як солодка глазур миколайчиків.