){kind=logo}
Пошук в категорії
Кутя
Ось ми й підійшли до найсолодшого в нашому адвент-календарі – до різдвяної куті. Історія цієї страви така давня, що ніхто достеменно не знає, хто, де й коли першим придумав готувати пшеничку з медом, маком, горішками та родзинками. Знаємо лише, що пшениця стала основним продуктом в історії людства. Перші люди, які почали її вирощувати з диких злаків, жили на території так званого Родючого півмісяця – це землі самісінького півдня Туреччини, Лівану, Сирії, Ізраїлю та Йорданії. Власне, завдяки пшениці люди отримали можливість жити в одному місці великими групами й почали розбудовувати перші міста: Чатал-Гуюк, Єрихон, Біблос, міста Месопотамії. Отож, вся наша цивілізація стоїть на тоненьких колосках пшениці. Знаємо, яке значення вона має для українського народу, предки якого вирощували її в наших степах з давніх-давен. Наше Причорномор’я було житницею для античної грецької цивілізації, та й сьогодні наша держава залишається одним із найбільших у світі експортерів пшениці.
Отож те, що пшениця стала наріжним каменем не лише нашої цивілізації, а й головної різдвяної страви, є абсолютно логічним. Хоча рецепт куті простий, однак існує така думка, що в кожної родини вона зовсім інша. І справді, складники куті різняться не лише залежно від регіону, а й від традицій тієї чи іншої родини. Одна родина дає більше меду, інша любить густу кутю, ще інша, окрім волоських горіхів, додає в страву мигдаль, тож варіацій справді багато.
Як зварити справжню кутю – 7 найсмачніших рецептів з усієї України на сайті shuba.life
На Різдво робили «багату» кутю, або її ще називали «ситою», додаючи найбільше інгредієнтів, не шкодуючи маку та меду. А вже на свято Василя та на Водохреще традиційно їли так звану «бідну» кутю, яка мала значно менше меду, маку і мала вигляд звичайної пшеничної каші. Ось що пише про кутю етнограф Микола Маркевич:
«Подають 24 грудня, 31 грудня та 5 січня за вечерею. Бувала ячмінна, пшенична та рисова. Ячмінь обробляли, товкли, а потім варили у воді. Подавали з молоком: коноплі, мак, мигдаль або розводили медом. Ситу називали, кидаючи мигдаль (міщани) чи інші горіхи. Напередодні 1-го січня подавали кутю з вершками (міщани)».
Цікаві традиції були на Гуцульщині. Зокрема, брали ложку з кутею й, роблячи замах, жбурляли кашу до стелі. Якщо вона прилипала, отже, наступний рік буде багатий, якщо ж ні – чекай повеней, засухи, а то й іншої біди. Свого часу також вважалося за необхідне пригостити кутею навіть худобу, щоб та давала багато молока чи шерсті, якщо це, наприклад, вівця, протягом наступного року.
Хоч би яку кутю ви зготували – густу, рідку, традиційну, а чи зі шматочками імбиру чи помаранчів, най вона буде смачною, а розмова за різдвяним столом – жвавою та веселою.
